Вівторок., 15. жовтня 2024

  Село Гут, Берегівського району, Закарпатської області, розташована  за  14 км.  Від  міста Берегово., Від села  за 5 км. Проходить шосейна дорога  Ужгород-Мукачево.Долиною села протікає  канал Мерце. Рельеф низинний, лісистий,що займають територію села. У лісах росте дуб,явір, тополя, вільха, ліщина.Гутівські ліси багаті на білі гриби, сироїжки, опеньки та інші, та різні ягоди : малина, чорниця, суниця, ожина та калина.Тут можна знайти безліч лікарських трав:звіробій, шипшина, чебрець, барвінок та інші. У лісах водяться  олені, козулі, дикі кабани, борсуки, лисиці, білки,зайці, їжаки  та інші. У селі знайдено невичерпне цілюще джерело води, яке можна застосувати для лікування від багатьох недуг, особливо від ревматизму.  Село умовно ділиться на дві частини , що мають народні назви : Нодь Гут та Кіш Гут.Село не таке велике, всього 362 домогосподарств , населення 1396 чоловік переважно угорськомовне. Хати в селі поштукатурені або побілені.В садах вирощують:яблука,груші, сливи,абрикоси, вишні, черешні, та виногради різного сорту.В огородах вирощують:картоплю, кукурузу,фасоль, горох,соняшник, буряк та інні; різні овощі: капусту, кальраб, огірки, помідори, цибулю, чеснок та інші; у підсобному господарстві вирощують: пшеницю, ячмінь, овес та інші.У кожному дворі можна побачити дерево горіх. В селі є сільська рада; загально-освітня школа  І-ІІ ступеня; бібліотека-філія №20 з книж-ковим фондом 10400 примірників; будинок культури; фельдшерсько-акушерський пункт; дитячий садок; поштове відділення; 6- крамниць-магазинів; 2- кафе бари. У селі є 2 малі під-приємства з обмеженною відповідальністю: 1- „ Урожай – 2000 „ - що займається вирощуванням сільськогосподарських продукцій ; 2- „ БОН-ТОН”- швейний цех  ( шиття верхнього одягу).Вони забезпечують населення роботою.   

     СЕЛО  ГУТ  У  ДАВНІ  ЧАСИ

 Із слів старожилів яке передається з покоління в поколінь переказами.Село Гут  заснували два молоді брати Гутманів, які займалися риболовлею та полюванням. У 1566 році село зазнало спустошливого набігу кримських татар.У письмових джерелах село вперше згадується у 1696 року під назвою Кіш Гут та Нодь Гут.  Населення в той час нараховувало кілька родин.Очищали густі пагорбки, проліси, щоб здобути клаптик родючого поля.Чоловіки полювали на диких звірів, збирали дикорослі плоди, гриби.Тримали овець пізніше кіз.Жінки займалися господарством. Самі виготовляли миски, кросна, граблі, столи, стільці та інші предмети.У деяких господарствах збереглися старовинні предмети домашнього вжитку.Їх можна побачити в оселях: Балог З.Т.; Фекете М.І Данко Р.Ю.;Прокай В.Б.; Товт Й.Й. та. інш. У селі є Реформатська церква яка збудована у 1752 році.; Баптистська церква які мають близько 100 прихильників; для греко-католиків та римо-католиків є церква імені: Падуої Св ятого Антала ,  де проводяться богослужіння віруючих; прихильники Єгови ходять у су- сіднє село Гать. До 1914 року в селі було декілька хат. Перша хата стояла проти потоку „Каналіш”. В ній жив Товт Степан С. Останньою була хата вдовиці Горват Марії Ю. Село ,земля, ліси, надра належали графу Шенборгу. Земля простягалася вузькою долиною річки „ Верке” та „Мерце”. З обох боків села були графські ліса.Пасла для випасу худоби арендували. Заробітків було мало: кілька людей робило на збиранні урожаю, щоб мати білу муку на Різдво, Великдень, та на Св яту Трійцю. Дехто із жителів села виїзжав на заробітки в Америку, Канаду. Дівчата з 13-14 років наймалися у панів, євреїв, корчмарів на роботу. Страшна біднота царила у селі. Єдине ,що виручувало селян – тваринництво. Ггодували бичків, свиней, щоб мали змогу про дати і купити зерна, купити сіль, нафти, мила для сім ї , виплатити податки. У хатах не було підлоги. Вікна були малі і темні. Селяни спали переважно на соломі. У зимку в хату заносили народженних поросят, ягнят, кіз,щоб не замерзли .У сінях сиділи кури. Меблі кімнати складалися з довгого стола, лади на якому тримали хліб, муку, сіль; деревяне ліжко наложене соломою, покритого домотканими коврами покрівцями-веретою, подушка була набита соломою. З другого боку була полиця стелаж для посуди. На стіні висів ложечник для ложок, вилок, ножів.У кутку стояла мітла, кочерга з ялинових віток. Уздовж стіни містилася лавиця, яку приставляли до стола коли вся сім я сіла за стіл їсти. На стінах висіли мальовані тарілки, вишиті рушники для прикраси хати. Одяг зберігали у ладах, а зерно у сусіках.Основною стравою у односільчан була картопля, буряк, фасоля, горох то що. Овес, жито, кукурузу  мололи у млині та домашніх жарновах. З муки, солі випікали хліб або погачі. Найсмачнішою стравою була фасоля з капустою, яку готували аж на кілька днів, чим довше стояла , тим смачнішою була. Щоденна їжа була переважно: сніданок- картоля з мучанкою, кукурудзяна мука ( пуліска) з молоком, кисилиця; на обід-фасоля з капустою, варена картопля; вечеря- токан з капустою, з молоком або лекварем. На неділю чи на св ято варили картопляні галушки, пироги які приправляли з салом і сметаною.Великою традицією у селян нашого села було варити із сливи повидло ( леквар) та сасогонку ( палинку).Великою підмогою для населення були гриби , яких у лісах водилося багато , сушили їх до зими.Сметану, яйця , молоко носили продавати жидам, лихтарям-панам за гроші купували сіль, нафту та сірники.М ясо їли тільки ті хто утримував худобу. Великим лихом для населення була заборгованість у панів-лихварів.Худоба часто гинула, гроші на повернення великого борга не булою. Лихвар брав за борг процентами, що виростали в 2-3 рази більше. Доводилося селянам продавати свою землю і їхати на заробітки в чужину.   На території села говорять у народі є підземний замок, що здавна називали Кіш-Мункач. Наші односельці брали участь  у визвольному куруців. Це Баркосі Гергель; Іллейш Іштван; Боркосі Іштван та інші. У1848 році національно-визвольного руху угорців  брали участь сім я нодьідоі Берженія які були уроженцями села. Після поразки визвольного руху село перейшло в маєток графу Шенборгу,який реформував та поновив свій маєток.У народі кажуть що у нашому селі побував великий угорський композитор Борток Бейло,що наш односільчанин старий Довка Кароль співав йому. Село Гут визволено від фашистської окупації  26 жовтня 1944 року. 18 листопада багатьох односільчан забрали на так званий „ маленький робрт” на 3 дні .142 чоловіків від 18 до 48 років забрали і відправили у Сомборський табір. На фронті загинуло 8 чоловік ,а у таборах 55-чоловік.Є такі сім ї де загинули у таборах усі чоловіки ( дід, ,батько, син, брат).   У 1946 році село Гут  переназвали у село Гараздівка. Тяжко було життя у селі в період Радянської влади.Від усіх людей забрали землі і почали коллективізацію. Гудак Юлій – комуніст сміючись говорив своїм односельцям: „Всі виходьте на свої землі і плачте”. У 1948 році. Зформувався колгосп під назвою: „ Ворошилов”, після переіменовали на „ Батьківщину”. Важкою була доля односельців. Щоб не вмерти з голоду люди вимушені були красти з колгоспних ланів. Ребан Карло  та Деак Ірма  сиділи у тюрьмі 10 років. У 1952 році председателем колгоспа став Ваш Степан Степанович. У 1959 році колгосп зєднався з колгоспом  села Велика Бейгань, який мав назву „Шлях до комунізму” після „ Колос”. На сьогоднішній день  людям пороздавали земельні паї. У селі багато людей об єдналися у фермерське господарство. Наше село на сьогодні у відносини від інших найбідніше у Берегівському районі. У селі 98 % населення угорсько мовне.Молоді люди працюють  на підприємствах села це „Бон-Тон”  та  „Урожай-2000”. Більшість знаходять роботу за межами села.  У старі роки великим авторитетом знали учителі. Першим учителем був Кейшер Іштван (1834-1846).Першим св ященником у селі був : Борош Янош(1837).Першим бібліотекаре була Горзов Єлізавета (1949-1951) вона була учителька .Із (1951-1995рр)  завідуваем бібліотекою була Фекете Марія Іванівна.  На території села є два кладбища. Здавна укатоликів та євреїв були свої цвинтарі но на сьогодні ці кладовища заросли бур яном, травою.У дворі Реформатської церкви знаходиться пaм ятник померлим односільчанам у першій світовій війні. Неподалік від церкви знаходиться пам ятник  загиблим у другій світовій війні та жертвам сталінської репресії.Тут же рядом є пам ятник Св ятому Іштвану  королю угорців. На території ЗОШ І-ІІ ступеня знаходиться пам ятна доска  нодьідоі Берженіям які брали участь у національно -визвольному русі угорців.    Народні звичаї і обряди, традиції жили і живуть по тепер у селі. Жінки і понині не покидають старі ткацькі верета бо наші ткані покрівці та рушники залишилися у моді на селі і за кордоном. Традицією на селі було і є проводи зими ( Farsangolas ).Кожен рік учні школи не забувають цю стару традицію і своєю програмою надають цікавого змісту ( виготовляють із соломи бабу і спалюють її ).Великим церковним св ятом на селі Паска.У Велику п ятницю люди ідуть до церкви і їдять пісні страви: картоплю із цибулею на олії.Дівчата готують писанки та крашанки.Хлопці з ранку із одиколонами ходять по дівочих дворах,щоб полити дівчат, за що дівчата дають взамін хлопцям писанки (тепер у моді є дарити нарцис або шоколадні зайчики чи шоколадні яйця).Живе і понині традиція на 1 травня хлопці вечером обходили дома де проживали дівчата і ставили високе дерево наряжене лентами, бантиками,цвітами; інколи повикрадали  ворота чи дверці з воріт.Батьки дівочих дворів не дуже раділи цьому тому ланцюгами прикріпляли ворота щоб хлопці не вкралию. Великим релігійним св ятом на селі є Вознесіння Христовею.Уцей день традиційно принимають молодь у реформатську громаду.З 1991 року в селі кожен рік відмічають день Св ятої Трійці. Це двух денне св ято: перший день -відкриття різних культурних виставок ( виставка картин художників нашого краю, виставки творчості народних умільців села та району, фото-виставки ).Урочисте відкриття цього св ята починається із традиційною службою ,що проводяться у церквах нашого села.Далі дівчата за програмою і традицією вибирають між собою королеву, а хлопці вибирають між собою короля.;другий день починається із богослужіння, виступа хора релігійної громади;вибраний король і королева та їх придворні обходять все село на прикрашеному возі співають і величають день Св ятої Трійці. В цей день багато культурно-масових , спортивних та розважальних ігор у чому приймають участь односільчани та гості які приїхали на це св ято. Для села є старим традиційним звичаєм варіння лекваря ,де збираються сусіди ,родичі, знайомі  щоб допомогти у варінні лекваря.Стара традиція у селі – виставка  „Золота осінь” де виставляється все, що виростили на огородах.Традиційним є і виноградний бал ,де хлопці за великі гроші купують своїм дівчатам вінки ,які сплетені із лози та ввинограда. На Різдво Христове сусіди,родичі ходять колядовати та вінчати.Діти із вертепами ходять по селу вінчати.На Новий рік традиційно масове гуляння, зустріч нового року. Перед різдв яними празниками сім ї зрізують свої догодовані свині зчого на празник виготовлюють колбаси домашні та гурки.Зимою люди нашого села займаються : чоловіки в яжуть мітлу та кошар; а жінки виготовлюють покрівці на ткацьких веретах.