Строк здійснення виконавчого провадження
Законодавець встановлює чіткі строки, протягом яких державним виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії для того чи іншого виконавчого документа. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відповідно до рішення суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний строк, а відповідно до інших виконавчих документів – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Слід звернути увагу на початок та кінець обчислення строків здійснення виконавчих проваджень.
Строк здійснення виконавчого провадження не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Підстави для відкладення та зупинення виконавчих дій чітко визначені Законом.
Так, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.
Законодавець визначає обставини, на підставі яких державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження.
Найбільш поширені серед них: прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; призначення тимчасової державної допомоги.
Звертаємо увагу читачів на те, що існують заходи, які можуть забезпечити належне виконання рішення суду (до набрання ним законної сили) – винесення судом ухвали про забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвали про забезпечення позову виносяться судом за заявою заінтересованої особи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Також необхідно знати, що Закон України «Про виконавче провадження» визначає, що негайному виконанню також підлягають рішення про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.
В загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в органах державної виконавчої служби рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, що встановлено Законом. Виключенням є строки вчинення виконавчих дій по виконанню рішень про стягнення аліментів і періодичних платежів.
Старший державний виконавець відділу ДВС Берегівського РУЮ Міллер М. П.
