Порядок стягнення аліментів визначається законом. 

     Згідно Сімейного кодексу України передбачено можливість визначення розміру аліментів як у частці від заробітку /доходу/ так і в твердій грошовій сумі. Однак, згідно ч.2 ст. 182 СКУ розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,  ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 

     Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню  виконавчого листа до виконання.  Якщо за виконавчим листом,  пред´явленим до виконання, аліменти не стягувались у зв’язку  з розшуком платника аліментів або у зв’язку  із перебуванням його за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.  

      У разі неможливості  стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник ніде не працює та не отримує доходів, стягнення звертається на майно боржника, шляхом опису та арешту майна та передачі його на реалізацію торгівельним організаціям. 

    В разі, якщо боржник виїжджає на місце постійного проживання до країн,  з якими Україна не має договору про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття. 

    З осіб, які працюють за кордоном, стягнення аліментів проводиться в порядку та розмірах, передбачених законом.  

    Платник аліментів повинен повідомляти державного виконавця про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи. 

  За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах за заявою заінтересованої особи вирішується судом у порядку встановленому законом.  

     Керуючись ст. 190 Сімейного Кодексу України, з дозволу  органів опіки та піклування той з батьків, з ким проживає дитина, і той  з них, який проживає  окремо від дитини, можуть укласти договір про припинення права на аліменти на дитину, у зв’язку  з передачею права власності на нерухоме майно / житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо/.  Набувачем права власності є сама дитина/ від 14 років/, а також, на це майно не може бути звернуто стягнення. 

   У разі злісного ухилення боржника від сплати аліментів встановлених рішенням суду, а саме коли у боржника наявна заборгованість за шість місяців,  передбачена кримінальна відповідальність по ст. 164 Кримінального Кодексу України. Результатом порушеної кримінальної справи може бути позбавлення волі строком до одного року або виправні роботи  на той самий строк. 

   Станом на 01.05.2011 року відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції направлено до органів внутрішніх справ 2 подання про порушення кримінальних справ відносно злісних неплатників аліментів Марковцій В.М., мешканця с. В.Береги вул. Газло,106 та Гоян В.В., мешканця м. Берегово вул. Стефаника, 24/2. 

    Якщо вжитими державним виконавцем заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов’язаний  порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ  на підставі ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». 

    Державний виконавець повинен вжити всіх передбачених законом примусових заходів для сплати боржником аліментів та заборгованості по них.  Одним із таких заходів є обмеження боржника у праві виїзду за межі України та вилучення закордонного паспорта, до погашення ним заборгованості.

2.«Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження»  

Відділ державної виконавчої служби Берегівського районного управління продовжує знайомити та роз’яснювати  нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження». Мета даної статті ознайомлення зі статтею 12 «Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження». Нажаль, за браком місця змушені опублікувати лише найбільш важливі пункти даної статті. З повною версією Закону України «Про виконавче провадження» можна ознайомитись в інтернеті на сайті rada.gov.ua або придбати в книжковому магазині. 

1. Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. 

2. Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа. 

3. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. 

4. Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом для цих осіб. 

5. Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. 

6. Боржник зобов'язаний: 

утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 

надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; 

своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; 

письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. 

7. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. 

3. Арешт та вилучення майна боржника державною виконавчої службою

У багатьох громадян, насамперед у тих, хто будь-яким чином зіткнувся з роботою  Державної виконавчої служби, виникає питання про те, яким чином накладається арешт на майно боржника, проводиться вилучення арештованого майна, наступна його реалізація. 

Закон України «Про виконавче провадження», нова редакція якого вступила в дію 09 березня 2011  року, встановлює, що арешт на майно боржника забезпечує реальне виконання рішень, виконання яких покладається на Державну виконавчу службу. Відповідно до Закону рішення судів та інші виконавчі документи (постанови, винесені посадовими особами, уповноваженими розглядати справи про правопорушення, вимоги тощо) підлягають примусовому виконанню. Одним із заходів примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) - є арешт майна боржника,  послідуюче його вилучення та реалізація. Арешт майна боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. 

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника. 

Метою застосування арешту є забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; забезпечення виконання рішення про конфіскацію майна боржника. Арешт також застосовується при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. 

Під поняттям «майно» боржника слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що є у нього на момент вчинення виконавчого провадження.  

У виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе комплекс процесуальних виконавчих дій щодо заборони вільного розпорядження та користування таким майном. Тобто, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. 

Арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може здійснюватися як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій. Арешт накладається або на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Постанова, якою накладено арешт  на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Тобто, з моменту накладення постанови про арешт та заборону на відчуження майна боржника, боржник чи особа, яка прийняла на відповідальне зберігання майно, яке було описане та арештоване, при намаганні вчинити будь-які дії з даним майном, несе, насамперед, кримінальну відповідальність. 

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. 

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» особі, яка вважає, що майно, на яке державним виконавцем накладено арешт, належить їй, а не боржникові,  надано право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.  У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. 

Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Начальник Берегівського районного
управління юстиції                                                                            М.І.Габор