Вари було побудовано на розі злиття Боржави та Тиси,біля і до цих пір помітних залишків земляного замку,який історики згадують як Боршавський замок.Згідно хронічки Анонімуса «Gesta Ungarorum» в період здобуття батьківщини Боршавський замок був зайнятий солдатами болгарського вожака Салана,який угорці взяли завдяки трьом дням облог,знищили,а захоплених людей відвели до Ужгородського замку.В ранній період угорського державо будування Боршавський замок став центром обласного та релігійного центру.
Під чач татарського нашестя замок був зруйнований,і,ймовірно,з його каміння була побудована саксонськими промисловцями та майстрами перша церква відродженого села.Заселенням саксонців,яке відбувалось за сприянням Бейли IV-го,Вари змогло оновитись не тільки демографічно,але і економічно.
Завдяки відносно розвинутому сільськогосподарському виробництву,млинній промисловості,яка використовувала енергію швидкоплинної ручки Боржава,ремесел саксонських майстрів і подальшої торгівлі,населений пункт заново почав процвітати і у середині XIV століття піднявся до рангу оппідуму,тобто міста.У 1354-у році королева Єлизавета,за згодою короля Надь Лайоша,громадян та гостей села (cives et hospites nostri de Vári) надала такі привілеї,якими володіти тільки місто Буда та інші королівські міста.Вари мало власний суд та право судочинства,могло вільно обирати свого священика,його громадяни на території країни користувались правом безмитності,вільно могли користуватись орними землями і косовицями та королівськими лісами.
З кінця XVI-го ст.поселення вже мало школу,яка діяла при реформатській церкві.Коли у 1649 році в Мукачівському помісті переписували майстрів промисловців,у Вари згадується про 21 зайнятих промисловців.У 1768-у році при обліку гільдії у вари працюють 5 шевців,1 коваль,1 кушнір,4 кожем’яки та 1 слюсар.Маємо всі підстави вважати,що товар вироблявся не тільки для задоволення потреб міста,але і навколишніх сіл.
На початку XVIII-го століття вітри зростаючого національного невдоволення досягають і цього місця.Есе Томаш 21 травня 1703 року після Тарпського розгортання прапору з метою вербування військ на головній площі Вари також розгорнув прапор,отриманий від вельможного князя.Не набагато пізніше,14 липня Ракоці Ференц II-й ніч провів саме тут і оскільки на Вилоксько-Тисабечській переправі розгромив війська імператора,звідси вирушив перемогою в напрямок Вашарошнаменя, щоб далі збільшувати свою армію.
З кінця XVI-го століття поселення вже мало школу, яка діяла при реформатській церкві. Коли у 1649 році в Мукачівському помісті переписували майстрів промисловців, у Вари згадується про 21 зайнятих промисловців. У 1768 –у році при обліку гільдії у Вари працюють 5 шевців, 1 коваль, 1 кушнір, 4 кожем’яки та 1 слюсар, товар вироблявся не тільки для задоволення птреб міста, але і навколишніх сіл.
На початку XVIII-го століття вітри зростаючого національного невдоволення досягають і цього місця. Есе Томаш 21 травня 1703 року після Тарпського розгортання прапору з метою вербування військ на головній площі Вари також розгорнув прапор, отриманий від вельможного князя. Не набагато пізніше, 14 липня Ракоці Ференц ІІ -й ніч провів саме тут і оскільки на Вилоксько-Тисабечській переправі розгромив війська імператора, звідси вирушив перемогою в напрямок Вашарошнаменя
У 1716 році через Молдавію та Трансільванію в регіон вторглись кримські татари. З Вари відібрали і взяли з собою не тільки силу силенну рухомості, але і багато людей загнали до себе в рабство.
На початку ХІХ століття, хроніка села перераховує зміни назв населеного пункту в документах( Warou, Waary, Waari, Wári, Varinum, Tisza Vári).
Друга світова війна не тільки політично, але і економічно розкуйовдила населення громади, призвела до її невпевненості. Поки цвіт чоловіків, біля 1800 осіб перебував на фронтовій службі, кількість примусово працюючих та депортованих була близька до до даної кількості. Реєстрація втрат війни починається з обліку героїчно померлих і кінчається переліком осіб, що не повернулись з примусової роботи, але цим ще не закінчується. Кінцева сума цих двох фактів – 81 жертв, тобто 34 героїчно загиблих і 47 жертв депортації.
У листопаді 1998 року, а незабаром і в березні 2001 року село Вари зазнало лиха повеней. Раптово, без всіх прогнозів та можливостей захисту на село нагрянула хвиля паводку, одну третину частини села за назвою «Палай», майже повністю було зруйновано. На порозі загальної безнадійності, угорські та українські допомоги продуктів харчування, державне фінансування видатків на будівництва, бажання допомогти, яке переросло в загальнонаціональну солідарність , повернула віру зневіреним людям до починання нового життя. До 2000 року на місці руїн були побудовані нові будинки на високих, залізобетонних фундаментах.
