Відділ державної виконавчої служби Берегівського районного управління продовжує знайомити та роз»яснювати нову редакцію Закону України «Про виконавче провадження»:  

«Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу
і порядку виконання» 

Мета даної статті ознайомлення зі статтею 36 «Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання»: 

Іноді трапляються випадки, коли внаслідок певних обставин виконання рішення є надто ускладненим або ж взагалі неможливим (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо)– у такому разі стягувач, боржник та державний виконавець (за власної ініціативи або за заявою сторін) вправі звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. 

Статтею 373 ЦПК України, ст. 263 КАС України, ст. 121 ГПК України встановлено ,що така заява (подання) розглядається судом у  десятиденний строк  в судовому засіданні з викликом сторін . 

Відстрочка і розстрочка виконання може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. Тому для вирішення питання про відстрочку або розстрочку суд  враховує такі умови: відсутність вини боржника у створенні обставин, що можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове перебування боржника у такому стані; виконання може мати особливо несприятливі наслідки для боржника; щоб відстрочка або розстрочка не завдали шкоди стягувачу. 

За результатами розгляду постановляється ухвала у формі окремого процесуального документа, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому процесуальним законодавством. 

На практиці, найчастіше, відстрочка (перенесення виконання рішення на новий строк) надається у справах про виселення, про перенесення будівлі і т.д., розстрочка (надання боржникові права проводити виконання частинами у строки, встановлені судом) – у справах про стягнення заборгованості, а зміна способу й порядку виконання (заміна одного виду виконання іншим) – у справах про витребування майна (адже досить поширеними є випадки, коли при виконанні рішення виявляється, що майно, яке мало б бути передано стягувачеві, відсутнє – за таких обставин доводиться стягувати з боржника його вартість у грошовому еквіваленті). 

Коли наданий судом строк для відстрочки або розстрочки виконання пройшов, а обставини, що ускладнюють виконання , не змінилися і стягнення не відбулося, то заінтересовані особи вправі знову подати до суду заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду. Після закінчення відстрочки виконання провадження по примусовому виконанню рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження». 

Щодо зміни способу і порядку виконання  рішення - то потреба в цьому настає тоді, коли за винесеним рішенням визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, обезцінення об’єкта стягнення чи з інших причин. 

Наприклад, коли суд присудив відповідачу передати позивачеві певні індивідуальні речі, а вони були знищені чи обезцінилися або вибули з володіння відповідача, то, безумовно, виконати рішення , застосувавши такий захід примусового виконання як вилучення у боржника і передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, неможливо. Тут не може наставати відстрочка або розстрочка виконання , а настане зміна способу і порядку виконання . В законі не зроблено переліку обставин, які можуть бути підставою для цього, але обставини, що ускладнюють виконання в одних справах, можуть бути обставинами, що роблять виконання неможливим у інших. Хвороба боржника може створити неможливість для виконання рішення суду, за яким він зобов’язаний особисто виконати певні дії на користь стягувача, які потребують певних фізичних зусиль. В той же час хвороба боржника не може перешкодити виконанню рішення суду про передачу наявного у нього майна стягувачу. А за рішенням про виселення ця обставина стане підставою для прийняття відстрочки виконання . Зміна способу і порядку виконання може виникнути при виконанні рішення про відібрання дитини. У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу . 

Вказівок на якісь конкретні обставини, що можуть зумовити відстрочку або розстрочку виконання чи зміну способу і порядку виконання, ані Закон, ані ЦПК чи ГПК не містять, тому суд у кожному випадку  самостійно вирішує, чи дійсно у прийнятті таких рішень є нагальна необхідність. 

Головний державний виконавець відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції Ромодан А.А.